Чарівна сопілка
Нажмите для просмотра

Чарівна сопілка

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 36 кадров Код для вставки:

91 просмотр Код для liveinternet.ru:

На далекому острові серед безмежного Індійського океану жив собі в одному селі хлопчик на ім'я Тайні.
Не було у нього ані тата, ані мами, вони померли, коли Тайні був ще зовсім маленький. Він так і не пам'ятав, як потрапив у дім старости села і як почав там працювати.
В селі мало хто знав ім'я хлопчика і кликали його просто Малий. Старостиха казала сусідам, що вони з чоловіком купили Тайні у якихось перехожих людей.
Малий ріс добрим і слухняним хлопчиком. Як тільки сходило сонечко, він забирав буйволів свого суворого господаря, гнав їх на рисове поле, а ввечері приганяв додому.
Після цього йому доводилося ще чимало поратися по господарству, аж поки на землю спускалася ніч і всі лягали спати.
Не диво, що Тайні більше подобалося пасти буйволів у полі, аніж тяжко робити в хазяйському домі, де йому щодня перепадали штурхани й потиличники від старости і його жінки.
Через це Тайні й любив ще вдосвіта забирати худобу і проводити з нею цілісінький день у полі, де з одного боку підступала зелена стіна густого лісу — джунглів, а з другого тяглася низка гарних і високих гір.
У Тайні була маленька сопілка, і, поки худоба паслася, хлопчик грав на ній. Буйволам подобалися звуки сопілки, під її музику співали пташки і танцювали дикі звірі.
Та одного разу сталася біда. Староста примчав на рисове поле, вихопив у Тайні сопілку з рук і потрошив на шматки. Звірі розбіглися, пташки пурхнули на всі боки, а буйволи похмуро вичікували, що буде далі, лежали, як завжди, у воді по самі боки.
Староста гнівався і репетував щосили.
— Ну, Малий, якщо ти те посмієш грати на своїй сопілці, я з тебе шкуру спущу! Хіба ти не знаєш, що мені не спиться, коли ти свистиш у цю дудку? — люто вигукнув він і подався додому досипати.
Тайні стало сумно і самотньо без сопілки, їсти хотілося ще дужче, і він не знав, то робити.
Та минуло кілька днів, і якось підійшов до нього в полі незнайомий дідусь і простягнув Тайні іншу сопілку.
— Ану ж бо, хлопчику, загадай що-небудь, подми в цю сопілку — і твоє бажання здійсниться! — І з цими словами дідусь пішов собі далі
Коли звірі побачили, то у Тайні нова сопілка, вони підступили зовсім близько, бо їм цікаво було поглянути на неї. А малий пастушок почував себе найщасливішою людиною а світі.
Тайні заплющив очі і загадав:
— Я хочу, щоб і в моїх друзів, і в мене було вдосталь їжі. А після того, як загадав бажання, заграв на сопілці.
Закінчивши грати, хлопчик розплющив очі. Зовсім близько перед ним стояла таця з наїдками, фруктами та різними ласощами.
Перед буйволами лежали оберемки запашної трави, а поруч усяка їжа для звірів та птахів.
Тайні знову заплющив очі й загадав нове бажання: — Я хочу, щоб по небу пливли різнокольорові хмарки! — промовив вій і заграв на сопілці.
А коли розплющив, то побачив прекрасне блакитне небо, а на ньому — яскраві й барвисті хмарин. З-за них саме визирнуло сонце, і вони вигравали, мов веселка.
Тайні подумав і загадав ще одне бажання: — Я хочу, щоб усі-усі дерева — і великі й малі — негайно зацвіли! — і знову заграв на своїй чарівній сопілці.
Це його бажання теж здійснилося. Коли хлопчик розплющив очі, то побачив, що дерева навкруги всіяні червоними, жовтими, рожевими, синіми, фіолетовими, блакитними квітами.
Аж ось, у голові в нього промайнула гарна думка: — Я хочу так заграти, щоб сопілка зібрала сюди хижих звірів з усієї околиці, з усіх нір і лігов.
Тайні дмухнув у сопілку, і одразу ж дикі звірі почали збігатися на поле й ставати довкола хлопчика.
Були тут хижі тигри, були люті вовки, були й інші великі й малі звірі, приповзли навіть змії, повні смертельної отрути.
Дивно, але опинилися серед звірів і староста та його жінка. Вони обоє гавкали, наче собаки, а з очей у них котилися сльози. І всі разом без упину танцювали під звуки сопілки.
Та ось хлопчик перестав грати і промовив:
— Усі ви, мабуть, втомилися танцювати й галасувати! Тож коли я знову заграю, хай усі хижі і жорстокі звірі, які тут є, поверта¬ються в джунглі до своїх лігов.
Знову пролунали звуки сопілки, і звірі прожогом кинулися до лісу. А староста і його жінка чомусь подалися першими.
Коли всі розбіглися, Тайні перестав грати, глянув у бік села й промовив:
— Я грав на сопілці, щоб дикі звірі повернулися до лісу. А мій господар з господинею побігли разом із ними. Що ж тепер робити?
Сонечко вже хилилося за обрій, коли Тайні погнав худобу до садиби свого господаря. В хаті було порожньо.
Хлопчику стало сумно і самотньо. Він подумав і тихо сказав: — Як же я житиму сам-один у цьому домі без старости і його жінки? Хоч вони й недобрі люди, та все ж ми стільки прожили разом…
Сльози покотилися у нього по щоках. А потім він перестав плакати, взяв сопілку, заплющив очі і загадав останнє бажання.
— Нехай господарі цього дому позбудуться своїх лихих звичок! Хай стануть добрими і привітними. Хай навчаться любити інших людей. Тоді ми зможемо щасливо жити в цьому домі.
Незабаром староста і його жінка повернулися з лісу, і відтоді вони зажили весело й щасливо.

Жанр: Детские, Сингальские сказки, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1991.