Дамбо-циркач (Часть Первая)
Нажмите для просмотра

Дамбо-циркач (Часть Первая)

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 37 кадров Код для вставки:

219 просмотров Код для liveinternet.ru:

Того дня всі циркові звірі вже зранку бігали знервовані, нетерпляче позираючи на небо, — чекали весняних подарунків.
І от велика зграя лелек з пакунками у довгих дзьобах з'явилася над цирком. Пакунки на білих парашутах почали наближатися до землі.
Лев та дружина його Левиця дістали чотирьох левенят, Шимпанзе — маленьку дитинку-мавпочку, для великих тигрів знайшлося тигреня. Приземлився і маленький гіпопотам, який важив лише сто п'ятдесят кілограмів.
Тільки слониха Джамбо марно вдивлялася в небо, вишукуючи ще бодай одненького птаха-посланця.
— Може, лелека, який ніс тобі подарунок, трохи загаявся, — заспокоювали Джамбо слони. — Ти ж розумієш, що навіть мале слоненя — завеликий вантаж для лелеки.
Кейсі Молодший, локомотив циркового поїзда, не мав коли думати про якесь там слоненя — він повинен везти цирк у мандри. Моргнув усіма ліхтарями, свиснув так, що аж іржа із свистка полетіла, й пустив кілька гарненьких кілечок диму.
— Всі на місця!
У поїзді клоуни весело співали пісень, а звірі укладала дітей спати. Сумно було лише у слоновому вагоні: Джамбо стояла похнюпившись, а друзі обступили її, мовчазні й стурбовані.
Якби Джамбо знала, хто садить на найближчій хмарі!
Спеціальний лелека з рекомендованим пакунком попав у грозу, заблукав і сів відпочити на хмарці.
Потім сів на дах і втомлено — наносився вже з тим пакунком! — просунув голову до слонів. Ввічливо змахнувши поштарським кашкетом, поклав перед слонихою пакунок.
У пакунку, сповите паперовими обгортками, спало маленьке слоненя. —Яке ж воно гарнесеньке! — зворушено сказав один слон.
Раптом слоненя чхнуло, та так гучно, що його вуха, які досі лишалися непоміченими, майнули у повітрі. Вражені слона позадкували: голову сина Джамбо прикрашали величезні вушиська.
— Ну справжнісіньке опудало! — захихикала одна доросла слониха.
Вкрай засмучена Джамбо притулила малюка до себе.
З того часу у поїзді не вгавали жарти. Цирк називав слоненя Дамбо — цим іменем прозивали артистів пантоміми, бідолашних, смішних і безсловесних. Слониха Джамбо майже не виходила із свого стійла і не відпускала від себе сина. Настрій у неї щодень гіршав.
Нарешті вони прибули до міста, де скоро мала відбутися перша вистава їхнього цирку. Всі взялися до роботи. І тільки зійшло сонце — цирк засяяв, готовий до вистави.
Джамбо вирішила скупати сина, щоб він гарненько виглядав на вечірній виставі. Вона терла його доти, поки шкірка не зарожевіла. Потім Джамбо поставила сина на підлогу й обережно повикручувала йому вуха. Поснідавши, Дамбо а мамою пішла до свого стійла.
Перед стійлом скупчилися цікаві хлопці і реготала. Чемне слоненя вирішило підійти до них, коли їм так приємно дивитися на нього. Але зачепилось за вухо, наступало на нього і покотилося на землю. Хлопці аж лягли з реготу.
Терпець Джамбо урвався. Вона підкинула одного з хлопців і стусонула його хоботом. Хлопці з вереском кинулися навтьоки. — Слон сказився! — почувся крик.
Вимахуючи довгими загостреними палицями, примчали сторожі. Вони штовхали і кололи Джамбо, але вона гучно засурмила і миттю позбивала всіх сторожів з ніг.
Нарешті слониху зв'язали і замкнули ланцюг навколо її задньої ноги. — В тюрму її! Вона небезпечна! Замкніть її! І Дамбо залишився сам.
Того ж вечора у слоновому наметі зійшлася всі велетні. — Пані Джамбо була чемною, доброю, скромною слонихою, доки його не принесли, — сказав один слон.
— Дамбо ганьбить усіх слонів світу, — сказав інший.
Слони неквапно обговорювали жахливі події, що сталися в їхньому цирку.
До розмови слонів здивовано прислухалося циркове мишеня Тімоті.
Увійшов Дамбо, шукаюча чогось попоїсти, й дружньо усміхнувся до слонів. Але вони повернулися до нього спинами. По щоках Дамбо покотилися сльози, і він почвалав геть від негостинних одноплеменців. Тімоті все зрозумів.
Вів схопив маленьку паличку й вистрибнув до слонів.
— Знущаєтеся в малих, так? За що ви присікалися до малюка? Тільки за те, що кін має завеликі, як на ваш смак, вуха? Я ладен закластися, що в цього слоненята добре серце! А добре серце важить багато! Ану киш! Геть звідси!
З ревом і стогоном слони сипонули з намету.
— Не треба мене боятися. Дамбо, — пропищав Тімоті. — Відтепер покладайся у всьому на мене — Тімоті. Ми дай тебе вигадаємо номер, що його не зможе виконати жоден слон у всьому світі. От тоді вони всі дивитимуться на тебе з пошаною, а маму твою випустять з тюрми.
— Ти знаєш, що великі слони наприкінці вистави роблять піраміду. Уяви собі: слони побудували піраміду, вистава зараз закінчаться. Цієї ж миті ти мчиш до підкидної дошки, стрибаєш і злітаєш точнісінько на вершечок піраміди. В хоботі у тебе прапорець. Зал аплодує. Ти — окраса програми!
Серед ночі почалися тренування. Це було нелегко! Дамбо падав то на спину, то ва хвіст, то на хобот, то на голову — приємного було мало.
Після кількох нічних тренувань він почувся впевненіше, вистрибував з підкидної дошки на три метри, потім — на чотири з половиною, потім — на шість… І ставав на рівні ноги. Тоді Тімоті оголосив, що Дамбо готовий до свого великого номера.
Вистава закінчувалася. Слони, балансуючи, утворили на арені піраміду. — Пора! — крикнув Тімоті.
Дамбо побіг до підкидної дошки і… наступивши на власне вухо, вдарився об великий м'яч, на якому балансував нижній слон — і піраміда розкотилася на всі боки.
Верхній слон ухопився хоботом за отвір у даху циркового намету, брезент тріснув, і величезне шатро почало падати.
З уламків цирку крізь велику діру стирчав хобот слоненяти.
Головний ведучий від люті підстрибував на своєму капелюсі і рвав собі чуба на голові. А знічений, осліплений Дамбо шкутильгав по арені, і в його тоненькому хоботі тріпотів прапорець, що так гарно маяв би на вершечку піраміди!
Цієї ж ночі Кейсі Молодшому довелося мерщій розводити пару і вивозити цирковий поїзд набагато раніше, ніж передбачалося.
Слоновник нагадував шпиталь. Старий Раджа із забинтованим хоботом виголошував промову:
— Це справжня ганьба. І Дамбо покарали цілком заслужено. Сором та і годі, що одного з нашого племені слонів перевели в клоуни.
Так, Дамбо стан клоуном. На шиї у нього з'явився яскравий жовтий комір, а на сумному обличчі — намальована широка усмішка.
Дамбо, що мав відтепер веселки інших, став найсмутнішим слоненям у цілому світі.
Виступ загримованого Дамбо став окрасою вистави, і малюк був на вершині успіху. Проте цей успіх не приносив слоненяті щастя.
Він повільно йшов з арени, а всі навколо кепкували з нього. Коли Дамбо проходив повз інших слонів, ті поверталися до слоненяти спинами, і навіть мавпи дивились на нього якось дивно.
Але в стійлі його зважав чекав Тімоті, пробував усміхатися і робив усе, щоб поліпшити настрій Дамбо. Він повторював, що вигадає інший номер, неодмінно вигадає.
Кожного вечора видирався Тімоті на хобот Дамбо і лягав у своє ліжко, яке вимостив на малому поцяткованому капелюсі бідолашного слоненяти. Так було і того вечора.

Жанр: Детские, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1989.

Дисней Уолт.
Художник: Ширяев В..
Редактор: Попова Л..