Гуп та Гоп (Частина ІІ)
Нажмите для просмотра

Гуп та Гоп (Частина ІІ)

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 34 кадра Код для вставки:

113 просмотров Код для liveinternet.ru:

Не знати як, але раптом настав Міжнародний день дітей. Мавпочки — це теж діти, вирішив стерновий і пішов до крамниці купувати подарунок. Мавпенята давно вже мріяли про самокати.
Побачивши самокати, Гуп та Гоп невимовно зраділи.
— Наступної неділі ви поїдете на змагання. Самокати ми вимастимо і натремо до блиску, і нехай у мене вітер люльку забере, якщо ви не виграєте! — вигукнув стерновий.
Але мавпенята вирішили вимастити самокати самі, щоб увільнити пана стернового від цієї роботи. Вони витягли з холодильника вишкварки і заходилися мастити самокат.
Раптом у передпокої задзеленчав дзвінок. Стерновий осміхався. — Я все владнав. Заяви на змагання вже подані. — Але тут він зробив перший крок — бум-трах! Він наступив на вишкварку.
— Ми вже намастили самокати! Ми вам зробили радість?
— Більшої радості ви мені зробити не могли. А найбільшу радість я маю від того, що тепер мені треба мити підлогу. Але насамперед я вишарую вас.
Настав час виходити в морс. У стернового було багато роботи. Очі його заплющувалися. А ще ж треба йти до перукаря. Коли Рибічка заснув, мавпенята взяли великі ножиці й почали старанно стригти.
Тим часом детектив Соудечек все ще шукав розгадку дива, яке сталося у зоопарку: як з п'ятьох мавп лишилося тільки п'ять навіть тоді, коли двох бракує. Слід привів до стернового. Мавпенята страшенно перелякалися і сховалися у шафу.
Детектив дзвонив аж поки не розбудив стернового. Але після перукарської роботи мавпенят годі було впізнати Рибічку… Рибічка все зрозумів, глянувши у дзеркало. Коли він прийшов до тями, то був блідий і весь тремтів. Але що ж робити? Час іти на вітрильник.
Мавпенята стрибнули на самокати. Стерновий за ними ледве встигав. Соудечек не спускав з них ока. Нарешті дісталися порту.
Стерновий з мавпенятами поплив до вітрильника, а Соудечек заховався у ящик, яких багато лежало на узбережжі.
Незабаром потемніло. Скоцюрбившись в ящику, детектив задрімав, а прокинувшись, побачив, що він на кораблі. Погані були б його справи, аби не впізнав Соудечка стерновий Рибічка.
Отут усе і з'ясувалось. Гуп та Гоп розповіли свої пригоди у зоологічному саду. Капітан слухав, команда дивилась. І врешті-решт всі засміялись.
— Ось бачте, пане детектив, — промовив капітан, — загадку відгадано. А ви тепер попливете з нами навколо світу.
Але що має робити детектив на борту вітрильника? Довго думали і, нарешті, зробили його коком.
Детектив Соудечек, новий головний кок вітрильника, заприятелював з мавпенятами. Він розповідав їм казки, або співав пісень, які сам складав. І всім їм дуже добре велося.
З того дня Гуп та Гоп жили розкошуючи. Якось їм захотілось поласувати. Вони побігли на камбуз. Стояла спека, на палубі — ані душі живої. Мавпенят ніхто не помітно.
Вони відчинили двері і ввійшли. В коморі — повно ласощів. І як усе це пахло! Гуп узяв грудку цукру. Гоп і собі взяв цукру грудку. Потім кожен взяв ще по одній, потім ще. А тоді їм захотілося молока.
Тут вони помітили, що стіл, на якому стояв глечик молока, хитається. І вони заходилися лагодити стіл. Але скільки вони не підпилювали ніжки, стіл хитався все дужче.
Хоч і потомилися мавпенята — взялися пиляти знову, а коли скінчили, то побачили: від стола лишилася тільки широка дошка.
Викинувши цурпалки і тирсу в море, мавпенята попленталися до каюти спати. А тим часом кок прийшов на камбуз готувати вечерю.
—Ці навіжені Гуп та Гоп усе нищать! Їх треба покарати. Соудечек пішов у каюту стернового, щоб поговорити з Гупом та Гопом.
Почувши, як рипнули двері, мавпенята схопилися з ліжка. — Хочете, ми пісеньку заспіваємо?
—Я сам вам заспіваю, а ви мені скажете, хто ласував цукром і молоком.
— Я не знаю, — сказав Гуп. — Може, Гоп знає?
Аж тут Гупа щось укололо в живіт. Гоп вереснув. Довелось признаватися. І хоч ніхто їх не лаяв, бідні мавпенята до ранку стогнали під ковдрою…
Було гарне тепле надвечір'я. Але капітан глянув у бінокль і нахмурився.
— Треба чекати шторму.
Він скликав усю команду і наказав бути напоготові. Раптом зірвався дужий вітер, що здіймав високі хвилі. На кораблі згорнули вітрила.
Мавпенят поклали у ліжко і розповіли казочку.
Вітер дмухав усе сильніше, нарешті він схопив ковдри — тільки їх бачили. Ох який страшний вітер.
І раптом Гоп придумав — треба зачинити вітер. Як тільки вітер влетів у каюту мавпенята притьмом вискочили з каюти і зачинили двері. І море враз заспокоїлось.
Детектив Соудечек побачив переляканих мавпенят і умовив їх повернутися у каюту, а щоб вітер не вирвався знову, вони відчиняли двері потрошку.
Спочатку вітер не вилітав, але коли двері прочинили ширше, вітер збив з ніг детектива, Гупа та Гопа, зірвав кашкет з капітана і мало не збив Рибічку.
Цілу ніч лютував вітер і гнав корабель по морю.
Перед ранком на обрії забовваніла темна смуга землі. — Ми знову вдома! — крикнув капітан.

Жанр: Детские, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1983.