Марципановый человечек
Нажмите для просмотра

Марципановый человечек

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 33 кадра Код для вставки:

156 просмотров Код для liveinternet.ru:

Жили собі чоловік та жінка, і не було в них дітей. Якось жінка надумала спекти з борошна, цукру й мигдалю марципана.
Плащик вона зробила з шоколаду, капелюшок — із помаранчевих цукатів; за гудзики правили ганусові зернята, а черевички були з карамелі.
Посадила вона тісто в піч і подумала: «Тепер у мене буде ляльковий хлопчик».
Та не встигла вона відкрити піч, щоб подивитися, чи спеклося тісто, як марципан заворушився, вистрибнув з печі й кинувся навтіки.
Чоловік та жінка подалися за ним, а марципан утікав і, сміючись, наспівував.
Я з солодощів та тіста,
Бачить може всяк мене,
Та ніхто не зможе з'їсти,
Бо ніхто не здожене.
На дорозі він зустрівся з коровою. От корова й каже: — Зажди-но! Дай мені полизати твого солодкого помаранчевого капелюшка.
Марципан засміявся:
Іди сюди, я почекаю, —
Чого повзеш, неначе хмара?
Таких, як ти, а добре знаю.
Наздоганяй мене, забаро!
Корова рушила до нього, але він побіг далі, сміючись.
Я з солодощів та тіста,
Бачить може всяк мене,
Та ніхто не зможе з'їсти,
Бо ніхто не здожене.
На полі марципан зустрівся з конем. Кінь йому й каже: — Почекай-но трохи. Я хочу поласувати твоїми солодкими ґудзиками.
А марципан йому на те:
Що ж — тоді за мною клусом
Або вчвал біжи мерщій!
Ну ж бо! Спробуй наздогнати!
Доженеш — тоді я твій.
Кінь побіг до нього, але марципан подався далі, гукаючи на бігу.
Я з солодощів та тіста,
Бачить може всяк мене,
Та ніхто не зможе з'їсти,
Бо ніхто не здожене.
У полі працював якийсь чоловік.
Чоловік той і гукає: — Стривай! Дай-но мені покуштувати твої карамелеві черевички.
Марципан розсміявся:
Ласощів тобі схотілось?
Доганяй мене мерщій,
Тільки швидше, не барися!
Доженеш — тоді а твій.
Чоловій погнався за ним, але наздогнати не міг, бо марципан бігав швидко. Тікаючи, він наспівував.
Я з солодощів та тіста,
Бачить може всяк мене,
Та ніхто не зможе з'їсти,
Бо ніхто не здожене.
Так марципан біг все далі й далі, кепкуючи з усіх, хто траплявся йому на дорозі.
Наступного дня зустрів він лисицю.
— Зачекай-но! — гукає до нього лисиця.— Дозволь мені полизати твій шоколадний плащик.
Марципан усміхнувся:
Догнати перш мене зумій,
Хитрющая лисичко.
Чи покуштуєш плащик мій —
Побачимо, сестричко!
А лисичка на те:
— Не бійся. Про шоколад я обмовилася жартома. Якщо хочеш, будемо друзями і помандруємо далі разом.
Марципан погодився, і вони рушили далі удвох. Коли бачать — попереду річка.
Марципан занепокоївся: — Як же мені дістатися на той берег? — Пусте! Сідай мені на хвіст, і переберемося вплав.
Марципан усівся на її хвості, і лисиця зайшла в річку
Вже далеченько від берега лисиця каже: — Агов! Мені важко везти тебе на хвості. Сідай на мене верхи, бо намокнеш.
Марципан перебрався з хвоста на спину. Лисиця поступово занурювалася у воду.
— Гей, марципане, вода підступає до тебе. Посувайся далі і тримайся за мою шию, — гукнула лисиця.
Посеред річки лисиця знов озвалася:
— Вода вже мені по шию. Перестрибуй, марципане, на мій ніс, бо втопишся.
Марципан умостився на лисячому писку. А лисичка саме того й хотіла, щоб він був якомога ближче до її рота.
Та коли вона ступила на берег і роззявила рота, щоб проковт¬нути його, марципан підскочив угору й миттю опинився в лісі, що ріс неподалік від берега.
Він зник між деревами, і відтоді ніхто його не бачив.

Жанр: Детские, кубинские сказки, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1991.

Художник: Мягкова О..
Редактор: Русановский И..