Сказка про липку и алчную старуху
Нажмите для просмотра

Сказка про липку и алчную старуху

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 32 кадра Код для вставки:

215 просмотров Код для liveinternet.ru:

Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі.
Одного разу баба каже діду:
— Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.
— Добре, — каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.
Приходить дід до лісу, вибрав липку. Тільки замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою:
— Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану! — Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.
Приходить додому та й розповідає про свою пригоду.
А баба й каже:
— От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находилися з тобою?
— Та як так, то й так, — каже дід. Надів шапку та й пішов.
Приходить до липки та й каже:
— Липко, липко, казала баба, щоб ти дала нам коняку з возом.
— Добре, — каже липка, — іди додому.
Приходить дід додому, а біля хати стоїть віз і конячка біля нього прив'язана.
— Бач, старий, — каже баба, — тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.
Пішов дід до липки, попрохав і хату. — Добре, — каже липка. — Іди додому.
Приходить дід до двору і не пізнає: замість старої хати стоїть нова, гарна хата.
Радіють обоє, як діти.
— А що, старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці? Тоді, здається, вже нічого нам не треба.
Пішов дід до липки, попросив худоби. — Добре, — каже липка. — Іди додому.
Приходить дід і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.
— Ну, тепер уже нам більш нічого не треба, — каже дід. — Ні, старенький, ще піди попроси й грошей.
Пішов дід до липки і попросив грошей. — Добре, — каже липка. — Іди додому.
Приходить дід, а баба сидить за столом і золоті гроші в купки складає.
— От, старенький, які ми тепер багаті, — каже баба, — але того мало, треба ще, щоб усі люди нас боялися, бо ми ж багачі. Піди, старий, до липки, попроси, нехай поробить так, щоб нас усі боялись.
Пішов дід до липки, попрохав липку, щоб так зробила. — Добре, — каже липка. — Іди додому.
Прийшов дід додому, а там у них повно війська та поліції, і всі їх охороняють. Але старій і цього мало.
— Що ж, — каже вона, — старий. Треба ще, щоб усі люди в селі були нашими наймитами, бо чого ж нам більше хотіти — все вже у нас є.
Пішов дід до липки та й просить, щоб зробила вона так.
Довго мовчала липка. А потім каже: — Іди додому, зроблю ще вам останнє.
Приходить дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і баба коло неї.
Так їх покарала липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей наймитами поробити.

Жанр: Детские, Украинские сказки, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1988.

Художник: Дейлик П..
Редактор: Гудзенко Геннадий.