Свинка-Парасинка
Нажмите для просмотра

Свинка-Парасинка

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 36 кадров Код для вставки:

55 просмотров Код для liveinternet.ru:

Жили собі в одному селі чоловік і жінка. Не були вони багатими, зате дні їх минали у добрій злагоді і любові. Та сумували вони, бо в сусідніх хатах — веселі діти, а в їхній — тільки старий кіт під припічком.
Але й журбі настав кінець: народила жінка чорнооку, гарну, як лялька, дівчинку. Назвали її Парасинкою.
Дуже пишалися батьки дитиною. Та одного разу жінка нахилилася до колиски і зблідла від жаху — у пелюшках спала свинка.
Гірко заплакали вони, але що було робити? І стали жити із Свинкою-Парасинкою.
Минав час, а вона так і лишалася маленькою веселою свинкою.
Пролинули роки. І стали помічати батьки, що в їхній хаті кояться дивні речі. Вертаються вони з поля, а в хаті підметено, на лаві чекає готовий обід.
У сусідстві жив чоловік, що мав красеня сина — Іванка.
Якось Іванко, пораючись на подвір'ї, побачив, як Свинка-Парасинка поспішала з кошиком у зубах до лісу.
— Що за чудо! — здивувався він. І пішов слідом за нею.
Підійшла вона до старого дуба. І раптом Іванко побачив, як з неї зсунулась свиняча шкура, і серед галявини стала дівчина небаченої краси.
Почала вона збирати печериці і відходила все далі й далі від галявини. А Іванко тим часом підкрався до свинячої шкури, схопив її знову сховався.
Назбирала дівчина повний кошик печериць, повернулася за свинячою шкурою. Коли бачить — шкури нема. Аж тут підійшов до неї Іванко і спитав:
— Чому ти, чарівна дівчино, ховаєшся у свинячу шкуру?.
Опустила красуня голову: — Зачарувала мене у колисці зла чарівниця, і я мушу жити у цій шкурі, доки не засватає мене гарний парубок.
Тут леґінь взяв дівчину за руку: — Будь моєю дружиною.
— Ой, Іванку, дивись не пожалій. Все село буде сміятися, як ітимеш мене сватати. А дівчиною я стану тільки на весільному рушнику.
Іванко і слухати нічого не схотів. Наступного ж дня заслав старостів.
У неділю було весілля. Іванко сплів для своєї Свинки-Парасинки віночок, обмотав їй шию новими стьожками, на вуха причепив дорогі ковтки. Найняв п'ять музик і вирушив до шлюбу
Слідом за ним ішли тільки батьки молодих, а село зібралося на вулиці. Люди насміхалися, глузували, а найбільше Василь, багацький син.
Глянув Іванко на свого тата. Той порадив: — Веди, синку, хоч свинку, аби тобі мила була..
Подивився смутно леґінь на матір. Мати сказала: — Веди, синку, хоч свинку, не звертай уваги.
Тільки стали молоді на весільний рушник, свиняча шкура спала із Свинки-Парасинки на каміння.
Тато й мама кинулись до дівчини, почали обнімати і цілувати. А Іванко дивився на неї і не міг надивитися.
Коли верталися додому, люди чекали на вулиці, аби ще позбиткуватися. Та як побачили Парасинку, тільки очі повитріщали. А Василь, багацький син, від заздрощів не міг собі ради дати.
П'ять днів і п'ять ночей після весілля не міг заснути Василь. Йому б теж оженитися, але до котрої дівки не піде, дістане печеного гарбуза.
Шостого дня взяв торбинку грошей і пішов до попа:
— Прийшов до вас сватати ваше порося.
— Чи ти здурів?
— Та той жебрак Іванко пішов до шлюбу з паршивим поросям, а вернувся додому з жінкою, як царівна. А як я піду з поповою свинею, то вернуся з королівною.
Піп довго чухав потилицю, потім згріб золоті і згодився.
У неділю рано на подвір'ї вже вигравали десять музик. Василь, гордий, йшов за музиками, а поруч парубки тягли свиню, яка упиралася, як могла.
— Якби не було попової свині і Василя, то не було б сьогодні весілля, — сміялися люди.
— Кричи, Василю, хай бачить усе село, що ти женишся!
Коли дійшли до Василевого подвір'я, свиня почала чухатися об одвірок і нізащо не хотіла ввійти.
Нарешті парубки затягли її. Поставили на рушник, що був простелений долі. Василь чекав, аби з свині спала свиняча шкура, Але з неї нічого не спадало.
Піп швидко повінчав молодих і відпустив додому.
Довелося багацькому синові прожити зі свинею все життя.
А Іванко жив щасливо зі своєю красунею жоною.

Жанр: Детские, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1982.

Художник: Скирда Юрий.
Редактор: Стаховская А..