В стране солнечных зайчиков (Часть вторая)
Нажмите для просмотра

В стране солнечных зайчиков (Часть вторая)

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 36 кадров Код для вставки:

188 просмотров Код для liveinternet.ru:

Шлях до Країни Сонячних Зайчиків лежав крізь чарівне дзеркало. А воно мало таку надзвичайну властивість, що відбивало все підступне, зле й вороже. Раз на сто років у гості крізь чарівне дзеркало міг пройти десятирічний хлопчик або дівчинка без жодного лихого вчинку. До того ж на обличчі неодмінно мали бути точно двісті двадцять дві веснянки — не більше й не менше.
Цілий рік пан Морок літав ночами по землі, шукаючи потрібну йому дитину. І нарешті знайшов.
Тільки-но встиг подумати Веснянка, чого це заманулося панові Мороку пробратися в Країну Сонячних Зайчиків, як з темряви вилетів величезний пугач, а за ним кілька кажанів.
Пан Морок махнув плащем — і все щезло, а хлопчик встиг помітити, що якась тінь шуганула в кишеню його куртки.
Та Веснянка зразу ж забув і про це і про пана Морока. Перед очима хлопчика виблискувало дивне дзеркало. Якась невідома сила тягла Веснянку до нього: «йди, йди вперед!». Хлопчик легко пройшов крізь дзеркало і пішов далі.
І от Веснянка в Країні Сонячних Зайчиків.
Йому здалося, що він потрапив у величезний незвичайний квітник, в якому і жили сонячні зайчики.
Він зупинився біля першої хатинки. Перед верандою ріс синій лісовий дзвіночок. Веснянка обережно торкнув павутинку, і одразу ж залунав приємний дзвін, відчинилися двері, пропускаючи хлопчика.
Назустріч, привітно усміхаючись, уже поспішала дядечко Ясь, тітонька Тася і їх маленькі зайченята.
— Ну, жінко, — сказав дядечко Ясь.— насамперед гостя треба почастувати.
Це був дивний, незвичайний обід: на перше — гостра пряна гвоздика, на друге — жасмін, на трете — солодка медунка.
По обіді дядечко Ясь повів Веснянку а сад. Він показував йому різні дивовижні квіти, розповідав, чим вони славні, де і коли цвітуть, від яких хвороб лікують і таке інше. Це було дуже цікаво, і Веснянка слухав уважно.
Вони підійшли до великої пишної клумби, що була в центрі саду. А посередині її росла маленька, звичайна, схожа на сонце жовта кульбабка — улюблена квітка сонячних зайчиків. Кульбабки — вірні друзі. Вони завжди попереджають сонячних зайчиків про небезпеку.
Неподалік височів Палац Чарівних Казок, прикрашений безліччю різноманітних химерних фігур. Та Веснянка не відчував страху, бо зразу було видно, що всі фігура не живі, а мармурові.
Хлопчик увійшов до Палацу і відчув себе як вдома — стільки давніх знайомих побачив він. Тут жили герої усіх казок, які тільки є на світі. Палац був просторий, світлий і сонячний.
Веснянка завітав до Дитячої кімнати. Герої дитячих казок Мізинчик, Івасик Телесик, Буратіно, Цибуліно гралися а різні ігри. А Незнайко, Гвинтик, Шпунтик та інші коротульки вчили уроки. Виявляється, в Палаці Чарівних Казок була спеціальна школа, де вчилися казкові діти.
Ілля Муромець та Котигорошко викладали силу і хоробрість. Іванко — дурник був учителем розуму та кмітливості. Капітан Врунгель — викладачем навігації. Доброті навчала стара чарівниця з казки «Попелюшка». І треба сказати, що всі діти вчилися на «відмінно».
— Ну, а тепер ходімо додому. Тобі давно час спати. І дядечко Ясь показав на великого красеня соняшника — священну квітку сонячних зайчиків, царя усіх сонячних квітів, який заміняє годинник.
На землі у сонячних зайчиків дуже багато роботи. Вони працюють звичайними робітниками і робітниками вищої кваліфікації. А є і такі, що захоплюються науковою роботою — в астрономічних обсерваторіях та хімічних лабораторіях.
Дядечко Ясь відвів Веснянку до свого жасмінового будиночка і поклав на ліжко з м'яких пухнастих півоній. Веснянка одразу ж міцно заснув.
Прокинувся Веснянка з важким серцем. Йому снився якийсь неприємний сон, але який саме — він не пам'ятав. Від усього сну збереглася у Веснянки лише одна думка — що йому треба негайно залишити Країну Сонячних Зайчиків і кудись іти. Але він нічого не міг згадати.
Дядечко Ясь повів Веснянку в Долину Щасливих Сновидінь. — Тут і шукай свій сон.
Довго Веснянці попадалися чужі сни, довго ще він ходив по Долині Щасливих Сновидінь. Та ось заглянув в одну квітку і…
Пан Морок задумав знищити Країну Сонячних Зайчиків. А знищити її можна, тільки розбивши чарівне дзеркало. Зробити це може ув'язнений у підземеллі Палацу Чарівних Казок Троль з казки Андерсена «Снігова королева», якого пильно стережуть сонячні зайчики. Пан Морок вирішив звільнити Троля.
Веснянка зразу ж розповів про все це дядечкові Ясю.
Дядечко Ясь скликав Велику Сонячну Раду, на якій він розповів, що в їх Країну пробрався пан Морок і хоче визволити Троля. Для цього він хоче послати Веснянку за плащем, діючи через сон. І Велика Сонячна Рада вирішила, щоб Веснянка пішов і приніс плащ Морока.
Братик Сяйвик взявся супроводжувати Веснянку.
Це була важка подорож. Через безводні пустелі, через гори, ущелини і яри. Місячний зайчик легко й нечутно біг попереду, а Веснянка, спотикаючись і до крові розбиваючи коліна, дибав за ним.
— Зараз світанок і мені потрібно зникнути. Он, бачиш, у столітньому дубі велике дупло? Заберись туди, поспи, відпочинь, а ввечері я прийду і рушимо далі. В дуплі є горіхи, поснідай, адже ти зголоднів. До вечора!
Веснянка забрався в дупло і заснув. Прокинувся Веснянка від якихось грубах голосів. — Танцюй! Танцюй, бо вуха одірву!
Веснянка не міг допустити, щоб на його очах сталося вбивство, і він забув про обережність.
Шишки градом посипалися вниз, горіхи дзвінко розколювалися на лобах у хуліганців.
Але вони скоро кінчилися. І хуліганці витягли Веснянку з дупла. Вони з'вязали Веснянку, поклала його в мішок і кудись потягли.
Веснянка опинився у величезній страшній печері, яка кишіла різними хворобами, які тільки є на світі. Товстелезні дубові двері були замкнуті ззовні на великий залізний засув. І раптом Веснянка побачив, що хвороби помітили його і кожна намагається першою напасти на нього. Йому стало млосно.
Кола він розплющив очі, то побачив, що всі хвороба котяться вниз по сходах, а біля нього сидять сонячні зайчики, які з'явилися вчасно.
Веснянка біг щодуху. В нього було єдине бажання: якомога далі втекти від хуліганців. Але раптом хтось обережно торкнув його за плече. Перед ним стояв заєць, якого він врятував.
— Спасибі тобі, брате!
Багато пригод зустрілося ва шляху у Веснянки, поки вів знайшов і приніс плащ пана Морока в Країну Сонячних Зайчиків.
Почався жорстокий бій. Сонячні зайчики засліплювали драконів та зміїв, і лише завдяки цьому Котигорошко зі своїм військом скрутили їх в баранячий ріг і кинули знову до в'язниці.
Хитрий і підступний пан Морок, який вселяв жах у серця всіх і який міг перехитрити і обдурити кого завгодно, попався, як дурне мишеня, в пастку, лабіринт з чарівних дзеркал, побудований для нього сонячними зайчиками. Він був приречений вічно кружляти в цьому морі світла, не знаходячи виходу.
Отже, остання лиха чарівна сила на землі щезла. Навіть хуліганці, оті відчайдушні бандити й убивці, позбавлені підтримки, зробилися безсилі. Ластовини легко перемогли її і вигнали з своєї країни.
Ластовинія знову стала вільною і незалежною.
Веснянка повернувся до своєї рідної країни, твердо вирішивши, що, коли виросте, стане садівником. Його заповітна мрія — зробити так, щоб у його рідній Ластовинїї було стільки квітів, як і в Країні Сонячних Зайчиків.
Давні друзі не забувають Веснянку і допомагають йому. Й не тільки Веснянці, а всім-всім добрим людям допомагають сонячні зайчики. Бо ж вони існують тільки для того, щоб робити життя людей світлим і щасливим.

Жанр: Детские, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1984.

Нестайко В.
Художник: Северин Ю..
Редактор: Кучера Г..