Золоте руно
Нажмите для просмотра

Золоте руно

0
(0 голосов)12345

Диафильм, 40 кадров Код для вставки:

565 просмотров Код для liveinternet.ru:

У стародавньому Мінійському Орхомені в Беотії правив син бога вітру Еола, цар Афамант. Двоє дітей було в нього від богині хмар Нефели — син Фрікс і дочка Гелла. Зрадив Нефелу Афамант і одружився з Іно. Не злюбила Іно його дітей і замислила їх згубити.
Щоб урятувати своїх дітей, богиня Нефела послала золоторунного овна. Сіли на нього Фрікс із сестрою своєю Геллою. І поніс їх овен повітрям далеко на північ… Ось і море. Злякалась Гелла, упала від страху, і поглинули її вічношумливі морські хвилі. З того часу те море стало зватись Геллеспонтом.
А овен із Фріксом спустився в далекій Колхіді, де правив чарівник Еєт. Золоторунного овна принесли в жертву Зевсу. Золоте руно повісили у священному гаю, i доглядати його мав вогнедишний дракон, що ніколи не склепляв сном своїх очей. Потомки Афаманта знали, що порятунок і благоденство їх роду залежить від володіння руном, і хотіли за всяку ціну здобути його.
На березі голубої морської затоки брат Афаманта, Кретей, збудував місто Іолк. Вмер Кретей, і правити в Іолку став син його Есон, та брат по матері Пелій відняв у нього владу. Незабаром народився в Есона син. Боявся Есон, що пихатий і жорстокий Пелій уб'є немовля, і вирішив сховати його. Він оголосив, що дитя померло, а сам відніс сина на схил гори Пеліону.
Там у лісі, в печері, ріс хлопчик, виховуваний Хіроном, наймудрішим з кентаврів. Хірон дав йому ім'я Ясон. Не було рівного Ясонові у вправності, силі і хоробрості, а красою він був рівний небожителям.
У двадцять років зважився Ясон іти в Іолк і зажадати від Пелія, щоб повернув він йому владу.
З подивом дивилися жителі Іолка на прекрасного юнака: на плечі його була накинута періста шкура пантери, і лише одна права нога взута у сандалю. Пишні кучері спадали на плечі, увесь він сяяв красою і силою юного бога. А Пелій, побачивши юнака, здригнувся.
Оракул відкрив колись Пелію, що загибель загрожує йому від людини, яка прийде з гір і буде взута на одну ногу.
— Звідки ти родом? — ховаючи переляк, спитав Пелій.
— Ясон я, син Есона. Хочу зажадати, щоб мені повернули владу над Іолком.
Побоявся Пелій відмовити Ясонові, та поставив одну умову: — Ти мусиш вирушити у Колхіду і заволодіти золотим руном. Так відповів Пелій Ясонові, затаївши злобу в серці. Він вірив, що загине Ясон, якщо зважиться вирушити у Колхіду.
І почав готуватися Ясон до походу. З усіх країн Греції скликав він героїв. А який чудовий корабель збудував для них Арг! Сама Афіна допомагала йому. Прекрасний був корабель «Арго». Аргонавтами назвали усіх, хто вирушив у далеке, повне небезпек плавання.
Не тільки Афіна охороняла аргонавтів — їх прийняла під свій захист і Гера. Одного разу вона з'явилась Ясонові на березі гірської річки під виглядом старезної бабусі і просила перенести її на другий берег. Герой бережно переніс її. Відтоді і полюбила вона Ясона.
Тільки-но край неба зайнявся світлом вранішньої зорі, як гордо виплив «Арго» з гавані у відкрите море. Ударив Орфей у струни золотої кіфари, і залунала його чудова пісня. А з глибини моря повипливали риби і швидкі дельфіни; зачаровані співом Орфея, пливли вони за «Арго».
Після недовгого щасливого плавання герої припливли до квітучого острова Лемносу. Жодного мужчини не було тут. Юна цариця Гіпсіпіла радила не пускати аргонавтів у місто. Та стара Полуксо суперечила цариці і умовляла прийняти чужинців.
З пошаною прийняла Гіпсіпіла Ясона. Бенкети йшли за бенкетами. Здавалось, забули герої про той великий подвиг, який чекає на них. Нарешті, Геракл викликав аргонавтів на берег моря, де стояв «Арго». З гнівом дорікав він друзям. Засоромлені герої вирішили покинути Лемнос.
Пристали аргонавти до півострова Кізіку, де жили доліони. З пошаною прийняв героїв цар Кізіку. Але вранці, коли аргонавти зібралися в путь, з'явилися сусіди доліонів, шестирукі велетні, і почали кидати величезне каміння, щоб закрити вихід із затоки у відкрите море. Схопився за лук Геракл і став посилати смертоносні стріли у велетнів. Недовго тривав бій…
Рушили в дорогу аргонавти. Але вночі перемінився вітер, і вже несе він «Арго» назад. У нічній темряві пристали до Кізіку аргонавти. Не впізнали їх жителі острова. Закипів страшний нічний бій. У чорній пітьмі б'ються друзі з друзями… І тільки на ранок пізнають бійці одні одних.
До берегів Мізії пристали аргонавти, щоб запастись водою і їжею. Пішов у ліс могутній Геракл. Коли це біжить його друг Поліфем і каже, що чув крик юного Гіласа. Разом з Поліфемом Геракл скрізь шукає Гіласа, та все марно.
А аргонавти, як тільки зійшла на небо промениста вранішня зоря рушили в дорогу… Посмутилися герої, побачивши, що немає серед них двох найславетніших товаришів. Раптом з морських хвиль показався віщий бог Главк і сказав, що з волі Зевса лишилися Геракл і Поліфем у Мізії.
Прибули аргонавти до Віфінії. Цар бебриків Амік пишався своєю велетенською силою і примушував усіх битися з собою. Полідевк, юний син Зевса і Леди, спокійно прийняв виклик. Почався бій. Як розлютований бик, кинувся Амік на Полідевка, та ухилився герой і завдав царю бебриків страшного удару. У передсмертних корчах упав Амік на землю.
Коли бебрики побачили, що їх царя вбито, напали вони на Полідевка. Схопилися за зброю аргонавти і кинулися до бою. Як леви, б'ються герої. Кинулися утікати бебрики.
Незабаром пристав «Арго» до берегів Фракії. Назустріч героям вийшов сліпий і знесилений старець. То був Фіней, колишній цар Фракії. Вразив Аполлон сліпотою Фінея за те, що зловживав він даром віщування і відкривав людям таємниці Зевса. А боги послали гарпій, які прилітали до старця у дім, пожирали всю їжу й розносили страшний сморід.
Лише крилаті сини Борея, які прибули на «Арго», можуть допомогти Фінеєві. Коли прилетіли гарпії, погналися за ними на своїх могутніх крилах бореади. Вже хотіли вони вразити гарпій мечами, та посланиця богів Іріда зупинала їх: віднині, сказала вона, боги звеліли гарпіям не вертатись до Фінея. Віщий старець відкрив аргонавтам, які ще небезпеки чекають на шляху до Колхіди і як подолати їх.
Ось і Сімплегадські скелі, що розходяться і знов з страшним гуркотом ударяються одна об одну. Згадали герої поради Фінея — пустили вперед голуба. Неушкодженим пролинув він поміж скелями. Радісно скрикнули аргонавти: пропливе повз Сімплегади і «Арго».
Розійшлися скелі. Хвилі киплять і клекочуть навкруги, гнуться весла, «Арго» кружляє, ніби вутлий човник. Зараз зіткнуться скелі. Загибель неминуча. Та прийшла на допомогу сама Афіна-Паллада. Однією рукою вдержала вона скелю, а другою з такою силою штовхнула «Арго», що він стрілою винісся із протоки.
Багато країн проминули аргонавти, багато бачили народів. Ось вдалині показався острів. З нього знявся, виблискуючи в промінні сонця своїми крилами, великий птах; він пролетів над «Арго» і зронив перо на Оїлея. Мов стріла, вп'ялося воно в плече, кров полилася з рани. З подивом дивляться на перо аргонавти — воно мідне й гостре, як стріла.
І зрозуміли герої, що острів цей — Аретіада. Почали кричати й бити в щити списами та мечами. Величезною зграєю звилися над островом птахи, і посипався на героїв дощ стріл. А коли сховались птахи геть за обрієм, вийшли на берег сини Фрікса, які потрапили на острів випадково. Аргонавті взяли їх з собою на корабель.
Засиніли вже вершини Кавказу. Бачили герої, як летів величезній орел до тієї скелі, де був прикутий титан Прометей, і чули тяжкий його стогін. Ось і гирло Фазісу. Аргонавти стали на якорі в затоці. Спокійно поснули герої. Мети досягнено, вони в Колхіді.
Богині Гера й Афіна прийшли до богині кохання Афродіти просити, щоб вона звеліла синові своєму Еротові пронизати золотою стрілою серце Медеї, Еєтової дочки. Знали богині, що одна тільки чарівниця Медея може допомогти Ясонові в його небезпечнім подвигу.
Прокинулись аргонавти. З посохом миру вирушив Ясон із синами Фрікса
у палац Еєта. На подвір'ї побачила їх Медея, що йшла саме до своєї сестри Халкіопи, дружини Фрікса. Вийшла і Халкіопа, побачила своїх синів, обіймає, цілує.
В той час з високого Олімпу опустився на своїх золотих крилах Ерот. Сховавшись за колоною, напнув тятиву свого лука, вийняв стрілу і пустив її прямо в серце Медеї. Пронизала стріла її серце, і відразу відчула вона любов до Ясона.
Ледве почув Еєт, що Ясон хоче здобути золоте руно, як гнівом блиснули його очі. Надумавши згубити Ясона, сказав він йому:
— Ти одержиш золоте руно, але спершу розори поле, присвячене Аресові, моїм залізним плугом. До плуга запряжи мідноногих, огнедишних биків, засій це поле зубами дракона і перебий закутих у панцири воїнів, які вростуть з тих зубів.
Еєт надумав спалити «Арго» з усіма героями, а Фріксових синів стратити тяжким катуванням після того, як загине Ясон.
Настала ніч. Поринула в сон Еєтова столиця. Спокій запанував усюди. Немає його тільки в чертогах Медеї. Там Халкіопа благає сестру врятувати синів, допомогти Ясонові.
Рано-вранці встала Медея, дістала скриньку з чарівними мазями і вийняла «масло Прометея». Всякий, хто натирався цією маззю, здобував нездоланну силу. У храмі Гекати зустрілася Медея з Ясоном, віддалі йому мазь, навчила як виконати доручення Еєта. Прекрасна стояла Медея, сповнена кохання і суму. Дивиться на неї Ясон, і опановує серце його любов до Медеї.
Ясон натер спис, меч і щит чарівною маззю, а потім натерся сам. Знайшов на Аресовому полі залізний плуг і мідне ярмо. З несамовитим ревом кинулися на нього огнедишні бики. Схопив їх Ясон могутніми руками і притяг до плуга.
Зорав Ясон усе Аресове поле, засіяв його зубами дракона… Ніби заворушилася земля, і з неї показалися шоломи й голови воїнів. Схопив Ясон величезний камінь і кинув його у натовп породжених із зубів дракона воїнів: почалася між ними кривава битва.
З великим подивом дивився на Ясона Ест. Грізно насупив брови цар. Не промовивши й слова, помчав він до міста на своїй колісниці, думаючи тільки про те, як згубити чужинця.
Скликав Еєт раду найзнатніших жителів Колхіди. Почувала Медея, що загрожує велика небезпека і їй, і Ясонові. Умовила вона Ясона негайно йти по руно. У темряві священного гаю вилискувало воно золотім блиском. Скропила Медея дракона чарівним зіллям, і склепилися його огнеблискучі очі. Зняв золоте руно Ясон і поспішив на «Арго».
Треба було покинути Колхіду перш ніж дізнається Еєт про викрадення руна. Пообрубував Ясон канати, якими прив'язаний був «Арго» до берега, вхопились за весла герої і, мов стріла, помчав корабель все далі й далі
від Колхіди.

Жанр: Мифы Древней Греции, Україномовні.

© Украинская студия хроникально-документальных фильмов, 1976.

Художник: Харьков Ю..
Редактор: Котовец О..